Рідний край у моєму житті – це і початок життя, і саме життя. У слово життя я вкладаю і добро, і любов, і всі ті найкращі починання, які втілили мій діді та мій батько, які віддали своїй державі, рідному краю та служінню людям більшість свого життя.
Це не порожні слова. Я пам’ятаю, як у моєму домі вирували буремні баталії між дідом та батьком, що зробити, щоб зібрати гарний врожай, або, як краще вчинити, щоб місто процвітало.
Звідси я і винесла те, чому навчив мене тато – бути людяною, з повагою ставитись до людей та прислухатися до думки кожного.
Робити свою маленьку батьківщину кращою потрібно починати з найменшого – з окремої вулиці, мікрорайону, закладу.
Бути керівником у моєму розумінні – це не тільки здійснювати керівництво закладом або установою. Це, насамперед – вміння працювати з людьми, знаходити з ними спільну мову, мати спільну думку.
Заклад для мене, насамперед – друга домівка, у якій я проводжу більшу частину мого життя, а не об’єкт на карті міста.
Керівник має бути голосом колективу, завжди доступний для людей, доносити до виконавчої влади проблеми закладу безпосередньо і прямо.
Початок моєї роботи на посаді директора закладу дошкільної освіти почався з усунення недоліків у господарчій діяльності, які перешкоджали повноцінній життєдіяльності закладу, а також налагодження доброзичливої атмосфери в колективі.
Щоб вирішити ці проблеми та підтримувати заклад та атмосферу в колективі мені знадобилось немало сил та енергії, запасу знань. І постійно, у своїй роботі я повертаюсь та згадую настанови батька та діда: стався до людей так, як би ти хотіла щоб ставились до тебе, працюй самовіддано, щоб залишити після себе гарні результати праці.
Я сподіваюсь, що у мене і надалі вистачить потенціалу, запасу сил та мудрості, щоб мій заклад і надалі розвивався та вдосконалювався, а значить розвивалось та ставало кращим рідне місто.
Немає коментарів:
Дописати коментар